Рік минув з моменту, як полк АЗОВ попрощався зі своїм бійцем - мужнім та відважним Амбросом. Сьогодні АЗОВці-черкащани згадують загиблого побратима.
«Амброс був нестандартною людиною, хорошим другом, позитивним, спортивним. Є люди воїни, є люди, які створені для того, щоб руйнувати, а є люди, які створені для того, щоб творити. Ось я себе не вважаю людиною, яка вміє творити, тільки воювати. А Амброс навпаки – людина, яка повинна була творити, і яка повинна була жити, на відміну від багатьох інших, яких не можна назвати інакше ніж овочами. Він якраз те нове покоління, яке мало будувати країну. Під час Широкинської операції Амброс став ротним радистом. Якраз тоді приїхав в Широкине, з рацією, для підримки зв'язку і уламки від міни йому в потилицю потрапили… Він мене багато чому навчив. Дуже боляче розуміти, що вже не воюватиму пліч-о-пліч з безстрашним та відданим побратимом Амбросом,» - пригадує свого друга Азовець Ролло.
«Познайомилися ми в Ультрас русі. В АЗОВ нас поїхало 11 черкащан, Амброс був в їх числі. Він вів здоровий спосіб життя, був дуже начитаним, дуже розумним, любив вивчати все нове. Завжди перебував в пошуках істини, з ним було цікаво подискутувати. Я вважав, що він для штабу підходив. Людиною був дуже грамотною, добре вчився і в школі, і в університеті, сім'я його благополучна завжди була, дуже правильно його виховали. Він не був бунтарем, був мирним. Займався бойовими видами спорту, але виступав проти насильства, він уникав цього завжди. Все зважував, перш ніж приймати рішення. Що мене в ньому радувало - завжди мав власну думку. Боролися за його життя, але до тями так і не прийшов,» - говорить про Амброса черкащанин-Азовець Паштєт.
Сліп згадує Амброса: «Сергій був далекоглядною людиною з великими планами на майбутнє, з розумінням цього життя, з розумінням майбутнього і його смерть вразила нас усіх. Вона оповита міфологемами. Коли він помер, хлопці ще сиділи в Урзуфі на базі, побачили, як на підвіконні, в кімнаті де він жив, приземлився сокіл. Так само той сокіл літав над Соборною площею в Черкасах, коли його хоронили. І так само, коли ми одного разу прийшли на кладовище і не могли знайти його могилу, одному з наших - Адвокату, який жодного разу не був на кладовищі, сокіл вказав дорогу, і це була могила Амброса.»
Пам'ятаємо, помстимося!
#полк_Азов #АЗОВ #Широкине